Постанова

Іменем України

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 646/2661/20

провадження № 61-7496св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2020 року у складі судді Білінської О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів:

Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про визнання звільнення

з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення

на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу від 30 травня 2019 року № 317К він працював у Східному регіоні Філії "Оператор газотранспортної системи України" АТ "Укртрансгаз" на посаді провідного інженера сектору обслуговування засобів автоматизації з 01 червня 2019 року.

Загальний стаж роботи в газовій промисловості України складає 22 роки

02 місяці 16 днів.

Наказом від 06 квітня 2020 року № 339 К позивача звільнено з роботи з 06 квітня 2020 у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників АТ "Укртрансгаз", пункт 1 статті 40 КЗпП України. У наказі зазначено: 1) наказ про наступне звільнення за скороченнями чисельності і штату працівників від 16 грудня 2019 року № 897; 2) попередження про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників; 3) подання Голові первинної профспілкої організації

УМГ "Харківтрансгаз" від 13 березня 2020 року № 2001ВИХ-20-149.

16 грудня 2019 року тимчасово виконуючий обов'язки президента

АТ "Укртрансгаз" Олексієнко С. О. підписав наказ № 896 про заходи в зв'язку

з припиненням діяльності з транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз".

Даний наказ № 896 передбачає з 01 січня 2020 року скорочення штатних посад філій АТ "Укртрансгаз ": "Оператор газотранспортної системи України" та п'яти Управлінь Магістральних Газопровідних України.

15 січня 2020 року підписаний наказ тимчасово виконуючим обов'язки президента АТ "Укртрансгаз" Олексієнко С. О. № 18 про затвердження Регламенту про організацію роботи Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Дані накази до позивача доведений не був, у зв'язку з чим було направлено адвокатський запит від 31 січня 2020 року № 1, у якому просили надати копію наказу № 896 з додатками: додаток 1 ("зміни до штатних розписів філії "ОГТСУ" АТ "Укртрансгаз"), копію наказу №18 з усіма додатками, а також результати роботи та персональний висновок даної Комісії щодо працівників філії "ОГТСУ" ОСОБА_1.

Додаток 1 ("зміни до штатних розписів філії "ОГТСУ" АТ "Укртрансгаз")

та результати комісії не було надано.

20 січня 2020 року підписаний наказ тимчасово виконуючим обов'язки президента АТ "Укртрансгаз" Олексієнко С. О. № 23 про організацію повідомлень працівників АТ "Укртрансгаз" про звільнення у зв'язку

зі скороченням чисельності і штату працівників АТ "Укртрансгаз". 23 січня 2020 року ОСОБА_1 вручено письмове попередження про наступне вивільнення.

Вважає, що він має переважне право на залишення на роботі (стаття 42 КЗпП України), оскільки на його утриманні знаходиться троє малолітніх дітей, у сім'ї більше ніхто не має інших працівників із самостійним заробітком, наявність тривалого безперервного стажу в галузі.

13 березня 2020 року голові первинної профспілкової організації (далі - ППО) філії УМГ "Харківтрансгаз" Стежкіну М. М. надійшло подання від 13 березня 2020 року № 2001ВИХ-20-149 від виконуючого обов'язки генерального директора філії "ОГТСУ" Михалевича О. Т. про надання згоди ППО УМГ "Харківтрансгаз"

на звільнення ОСОБА_1. Станом на 20 січня 2020 року кількість працівників філії "ОГТСУ" членів ППО апарату УМГ "Харківтрансгаз", які підлягали вивільненню становила більше 7 % від загальної кількості працюючих працівників. Згідно з пунктом 2.3 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки та яка

є чинною, згоду на вивільнення такої кількості працівників має надавати президія Центральної ради Профспілки. Однак, працівники, які підлягають вивільненню, із згодою президії Центральної ради Профспілки не були ознайомлені та взагалі невідомо чи згода президії надавалася. При цьому, подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, що якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Про дане подання позивачу не було відомо.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач зазначає, що його звільнення відбулося без виконання умов Регламенту щодо визначення переважного права

на залишення на роботі та без подання та прийняття рішення відповідною профспілковою організацією, яка і не приймала такого рішення щодо надання

чи ненадання згоди на розірвання трудового договору, чим було порушено вимоги статті 43 КЗпП та статті 39 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору,

за змістом частини 3 статті 492 КЗпП України роботодавець є таким,

що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем пропонувалася робота

на момент попередження і звільнення, але цей перелік посад був вибірковий

і неповний, і мені не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які були і з'явилися на підприємстві протягом цього періоду. На вимогу позивача надати повний перелік посад, які відповідають його спеціальності та кваліфікації в межах м. Харкова, не було надано цей перелік, а саме перелік був неповним.

Просив визнати незаконним і скасувати наказ виконуючого обов'язки генерального директора філії "Оператор газотранспортної системи України"

АТ "Укртрансгаз" Михалевича О. Т. № 339 К від 06 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1, провідного інженера сектору обслуговування засобів автоматизації філії "Оператор газотранспортної системи України"

АТ "Укртрансгаз "; зобов'язати АТ "Укртрансгаз" поновити на посаді провідного інженера сектору обслуговування засобів автоматизації ОСОБА_1

в АТ "Укртрансгаз" з 07 квітня 2020 року із одночасним вчиненням усіх дій відповідно до приписів частини 2 статті 235 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач дотримався вищевказаних норм законодавства,

що регулюють порядок вивільнення працівників і на підприємстві, дійсно мало місце зміна в організації виробництва і праці у вигляді скорочення штату працівників, а тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог закону.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що кількість працівників відокремленого структурного підрозділу Філії "Оператор газотранспортної системи України" АТ "Укртрансгаз" становила більше 98 % працюючих у Філії, тому згоду на звільнення адміністрація підприємства мала отримати від Президії Центральної ради Профспілки, якої у даному випадку

не було, тому був порушений порядок звільнення.

Суд застосував норму права без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11635/15-ц,

від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц.

Доводи інших учасників справи

У липні 2021 року АТ "Укртрансгаз" надіслало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначало, що ОСОБА_1 звільнено

з дотриманням вимог чинного законодавства, адже таке відбулось внаслідок скорочення штату працівників, дотримано норми законодавства щодо вивільнення працівників.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 646/2661/20, витребувано її з Червонозаводського районного суду м.

Харкова.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до наказу філії "Оператор газотранспортної системи України"

АТ "Укртрансгаз" № 339-К від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1, провідного інженера сектору обслуговування автоматизації працівників східного регіону підрозділів при апараті, 06 квітня 2020 року звільнено у зв'язку зі скороченням, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до наказів АТ "Укртрансгаз" від 16 грудня 2019 року № 896 з 01 січня 2020 року скорочуються штатні посади філій АТ "Укртрансгаз", зокрема "Оператор газотранспортної системи України" та № 897 затверджено зміни

до штатних розписів, які вводяться в дію з 01 січня 2020 року.

Згідно до наказу АТ "Укртрансгаз" від 15 січня 2020 року № 18 затверджено Регламент про організацію робіт комісії АТ "Укртрансгаз" з визначенням переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. 20 січня

2020 року АТ "Укртрансгаз" винесено наказ № 23 "Про організацію повідомлень працівників АТ "Укртрансгаз" про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників АТ "Укртрансгаз".

Відповідно до подання філії "Оператор газотранспортної системи України"

АТ "Укртрансгаз" від 12 березня 2020 року № 3 "Про погодження розірвання трудового договору" 27 січня, 10,25 лютого, 06 березня 2020 року ОСОБА_1 була запропонована інша робота на вакантних посадах

АТ "Укртрансгаз". Від запропонованих посад працівник відмовився.

У наказі від 20 січня 2020 року № 24 "Про внесення змін до Регламенту з поряду призначення працівників на вакантні посади АТ "Укртрансгаз" зазначається про ознайомлення працівників з вакантними посадами, попередження працівника про наступне вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату.

Наказом АТ "Укртрансгаз" від 30 травня 2019 року № 317 К, вирішено

з 01 червня 2019 року перемістити працівників філії "Оператор газотранспортної системи України" АТ "Укртрансгаз" відповідно до штатних розписів працівників підрозділів при апараті філії "Оператор газотранспортної системи України"

АТ "Укртрансгаз" затверджених наказом АТ "Укртрансгаз" від 14 травня

2019 року № 308 "Про затвердження штатних розписів та змін до штатних розписів" у відповідності до частини 2 статті 32 КЗпП України.

Згідно з додатком 1 до вказаного наказу додається список працівників

та підрозділів при апараті філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" АТ "Укртрансгаз", які підлягають переміщенню до східного регіону підрозділів при апараті філії "Оператор газотранспортної системи України" АТ "Укртрансгаз", зокрема провідний інженер сектору обслуговування засобів автоматизації ОСОБА_1.

Станом на 01 січня 2020 року у АТ "Уктрансгаз" налічувалося 7 297 чоловік,

з яких станом на 31 березня 2020 року звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату 110 чоловік.

З попередження про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1, з 01 січня 2020 року посади "інженер, провідний" структурного підрозділу "Філія "Оператор газотранспортної системи України", підрозділи при апараті, Східний регіон, Сектор обслуговування засобів автоматизації"

АТ "Укртрансгаз", після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення

з цим попередженням, та запропоновано вакантні посади згідно з переліком вакантних посад АТ "Укртрансгаз" станом на 16 січня 2020 року.

З попередження про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1, з яким він ознайомлений 27 січня 2020 року вбачається,

що від вакантних посад, запропонованих відповідачем у вказаний день, а також 10,20 лютого, 04 березня 2020 року позивач відмовився. При цьому позивачу пропозиції відповідачем були надані на посади в межах підприємства у різних його філіях, Харківський, Київській, Львівській, тобто поза межами місця роботи, де була скорочена його посада.

2. Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці,

в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва

і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або

що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом

на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору,

за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 331/8965/15-ц (провадження № 61-11385св18),

від 25 лютого 2020 року у справі № 310/9675/18 (провадження № 61-21148св19).

Встановивши, що у відповідача відбулось скорочення штату працівників, під яке підпадала займана ОСОБА_2 посада провідного інженера сектору обслуговування засобів автоматизації, і роботодавець після попередження позивача про наступне звільнення запропонував наявні у нього на той час вакантні посади, на які він не погодився, суди першої і апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_2 проведене

з додержанням норм трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення переважного права на залишення на роботі позивача, так як право

на залишення на роботі, передбачене частиною 1 статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Крім того, відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору

з підстав, передбачених статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається,

що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

З матеріалів справи видно, що відповідач, на виконання вимог статті 43 КЗпП України, 12 березня 2020 року надіслав голові первинної профспілкової організації апарату "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" подання про погодження розірвання трудового договору з провідним інженером сектору обслуговування автоматизації східного регіону підрозділів при апараті філії "Оператор ГТС України" АТ "Укртрансгаз" ОСОБА_1, у зв'язку

зі скороченням посади, яку він займав. 31 березня 2020 року отримана відповідь від голови профкому Первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Стежкіна М. М. у якому повідомлено, що роботодавець повинен був звернутись з подання про надання згоди щодо звільнення працівників до президії Центральної ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості України з посиланням на пункт 2.3 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до пункту 2.3 Галузевої угоди між Міністерством енергетики

та вугільної промисловості України, яка в тому числі поширюється

і на АТ "Укртрансгаз", передбачається звернення роботодавця до президії Центральної ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості України за згодою звільнення працівників у зв'язку з скороченням штату у разі звільнення працюючих на рівні 7 і більше відсотків працівників підприємства.

Установлено, що станом на 01 січня 2020 року у АТ "Уктрансгаз" налічувалося 7 297 чоловік, з яких станом на 31 березня 2020 року було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату 110 чоловік,

а тому таке скорочення штату не вважається масовим та не вимагає додаткової згоди Президії Центральної ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості України.

Отже, з урахуванням установлених судами фактичних обставин справи, немає підстав вважати, що відповідачем порушено норми КЗпП України в частині обов'язкового отримання згоди вищого виборного органу профспілкового комітету на звільнення працівника.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська