Постанова

Іменем України

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 766/12805/19

провадження № 61-7098св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Херсонський державний університет,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю. М. від 15 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Кутурланова О. В., Приходько Л. А., від 25 лютого 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Херсонського державного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 06 вересня 2010 року він працював у Херсонському державному університеті та з 01 вересня 2016 року обіймав посаду провідного фахівця експлуатаційно-технічного відділу. Рішенням засідання вченої ради Херсонського державного університету, оформленим протоколом № 7 від 21 лютого 2019 року, припинено діяльність експлуатаційно-технічного відділу з 31 травня 2019 року, що послугувало підставою для проведення скорочення штату працівників цього відділу. Позивач вважав, що зазначене рішення не містить належного обґрунтування необхідності скорочення штату працівників, а містить лише посилання на раціоналізацію та удосконалення освітнього процесу. 25 березня 2019 року його письмово повідомлено про звільнення з посади з 31 травня 2019 року у зв'язку із скороченням штату працівників та запропоновано ряд вакантних посад, від яких він відмовився, оскільки ці посади не відповідали його кваліфікаційно-освітньому рівню.

Позивач зазначав, що при звільненні відповідач не запропонував йому усіх вакантних посад, наявних у штатному розкладі університету, чим порушив вимоги частини 2 статті 40, статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Звільнення носило вибірковий характер, а скорочення штату працівників мало штучний характер, тобто відбулося фіктивне скорочення штату. Крім того, у порушення вимог частини 1 статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору проведено без попередньої згоди первинної профспілкової організації.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, поновити його на посаді провідного фахівця експлуатаційно-технічного відділу Херсонського державного університету з 03 червня 2019 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема положень статті 49-2 КЗпП України, відповідач належним чином попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та останньому були запропоновані вакантні посади, що існували на цей період у Херсонському державному університеті, від зайняття яких вінвідмовився, а обрані ОСОБА_1 дві посади він не міг обіймати у зв'язку із відсутністю достатнього кваліфікаційно-освітнього рівня.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивача було звільнено із дотриманням вимог трудового законодавства. На виконання положень частини 3 статті 49-2 КЗпП України позивачу чотири рази у вигляді надання єдиного списку було запропоновано усі вакантні в університеті посади (інша робота) протягом усього періоду, як з часу його попередження про звільнення, так і на день звільнення, від більшості з яких позивач відмовився.

Посади, на які позивач погодився, не відповідали його освітньо-кваліфікаційному рівню. Посилання позивача на те, що його звільнення проведено без попередньої згоди первинної профспілкової організації, визнано безпідставним, оскільки він не був членом первинної профспілкової організації працівників Херсонського державного університету.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року і ухвалити нове судове рішення

про задоволення його позову або направити справу на новий розгляд

до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №-40цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, у постанові Великої Палати Верхового Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 442/61/16, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 20 травня 2020 року у справі № 560/796/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 756/936/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що йому не було запропоновано усіх посад, які були вакантними, оскільки їх кількість була значно більшою. Також роботодавцем не було запропоновано посад, зайняття яких відбувається на конкурсній основі, а також не було запропоновано сезонну роботу у спортивно-оздоровчому комплексі "Буревісник", який є відокремленим підрозділом університету. Відповідач не виконав свій обов'язок щодо працевлаштування його як працівника, який підлягав скороченню, а суди першої та апеляційної інстанції не звернули на це увагу, не надали належної оцінки цим обставинам. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не встановили обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, зробили помилковий висновок про те, що звільнення позивача було здійснено із дотриманням норм трудового законодавства. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не було доведено факт скорочення чисельності або штату працівників, наявності підстав для цього, а також того, що відповідач не мав можливості працевлаштувати позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу, який прийнято до розгляду судом, Херсонський державний університет посилається на те, що оскаржені позивачем судові рішення ухвалені з дотриманням вимог норм матеріального права, є обґрунтованими і законними, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів. Аргументи, викладенні у касаційній скарзі, дублюють зміст позовної заяви та апеляційної скарги, не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року перебував у трудових відносинах з Херсонським державним університетом та з 01 вересня 2016 року займав посаду провідного фахівця експлуатаційно-технічного відділу.

21 лютого 2019 року вченою радою Херсонського державного університету прийнято рішення про необхідність внесення змін у структуру університету та припинення діяльності експлуатаційно-технічного відділу з 31 травня 2019 року.

Наказом в. о. ректора Херсонського державного університету № 150-Д від 21 лютого 2019 року "Про зміни структури Херсонського державного університету" припинено діяльність експлуатаційно-технічного відділу з 31 травня 2019 року.

Згідно наказу в. о ректора Херсонського державного університету № 169-Д від 27 лютого 2019 року "Про внесення змін до штатного розпису (зміни структури Херсонського державного університету)" з 31 травня 2019 року внесено зміни до штатного розпису університету: переведено із загального до спеціального фонду підрозділ - експлуатаційно-технічний відділ у кількості 23,5 ставки. По спеціальному фонду скорочено підрозділ -експлуатаційно-технічний відділ у кількості 23,5 ставки та посади: начальник відділу - 1,0 ставка; заступник начальника - 1,0 ставка; провідний фахівець - 13,5 ставок; фахівець ІІ категорії 1,5 ставки; фахівець - 5,5 ставки; лаборант - 1,0 ставка.

28 лютого 2019 року в. о. ректора направив до профспілкового комітету співробітників Херсонського державного університету подання про погодження звільнення працівників експлуатаційно-технічного відділу, яке згідно протоколу зборів первинної профспілкової організації № 8 від 05 березня 2019 року було погоджено.

На виконання наказу в. о. ректора Херсонського державного університету № 198-Д від 11 березня 2019 року створено робочу комісію з контролю за виконанням умов колективного договору щодо припинення діяльності експлуатаційно-технічного відділу.

25 березня 2019 року ОСОБА_1 письмово, під особистий підпис, був попереджений про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з 31 травня 2019 року.

11 квітня 2019 року, 22 квітня 2019 року, 16 травня 2019 року, 21 травня 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наявними вакансіями у Херсонському державному університеті. Серед запропонованих посад, а саме: начальник планового відділу - позивачем зазначено про те, що він розглядає зазначену посаду; керівник тренувального центру - позивачем зазначено про те, що він погоджується на зайняття вказаної посади. Від інших запропонованих посад позивач ОСОБА_1 відмовився.

Встановлено, що ОСОБА_1 закінчив факультет перепідготовки Херсонського державного технічного університету за спеціальністю "Менеджмент організації" та 19 грудня 2003 року йому присвоєно кваліфікацію "Менеджер-економіст".

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я в. о. ректора Херсонського державного університету про розгляд його кандидатури на посаду начальника планового відділу.

Згідно пункту 1.8 положення про плановий відділ Херсонського державного університету керівництво плановим відділом здійснює заступник головного бухгалтера з планування, який за поданням головного бухгалтера призначається чи звільняється ректором університету.

Пунктом 5.1 зазначеного положення встановлено кваліфікаційні вимоги до заступника головного бухгалтера: повна вища освіта відповідного напрямку (магістр спеціаліст). Стаж роботи на керівних посадах не менш ніж 5 років.

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву на ім'я в. о. ректора Херсонського державного університету про розгляд його кандидатури на посаду керівника тренувального центру.

Пунктом 1.1 положення про навчально-тренувальний центр Херсонського державного університету встановлено кваліфікаційні вимоги до керівника цього центру, який призначається наказом ректора з числа осіб, які мають вищу освіту та досвід організації спортивно-масової роботи.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження його відповідності кваліфікаційним вимогам на посади начальника планового відділу та керівника навчально-тренувального центру Херсонського державного університету. Надана позивачем копія трудової книжки НОМЕР_1 не містить зазначених відомостей.

Згідно наказу Херсонського державного університету № 266-к від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади з 31 травня 2019 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу - експлуатаційно-технічно відділу і його відмовою від переведення на іншу роботу.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України врегульовано, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1

частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

За загальним правилом суд не може з'ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених Частиною 1 статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади провідного фахівця експлуатаційно-технічного відділу Херсонського державного університету на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України дотримався процедури звільнення та не допустив порушення вимог трудового законодавства.

Про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 був попереджений завчасно, із урахуванням положень статті 49-2 КЗпП України.

Після попередження про майбутнє звільнення та до моменту звільнення роботодавцем на виконання вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України неодноразово 11,22 квітня 2019 року, 16 та 21 травня 2019 року були запропоновані позивачу усі вакантні в університеті посади, однак від більшості з них позивач відмовився та погодився на зайняття посади керівника навчально-тренувального центру та начальника планового відділу, яким ОСОБА_1 не відповідав за освітньо-кваліфікаційним рівнем, що, зокрема, підтверджується положеннями про зазначені відділи та встановленими до цих посад вимогами.

Вказаним обставинам надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Питання вивільнення працівників експлуатаційно-технічного відділу Херсонського державного університетубуло предметом розгляду профспілкової організації 05 березня 2019 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем були дотриманні вимоги частини 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

Судами першої та апеляційної інстанціїправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки суду першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович