Зменшення, навіть в половину, фактичних обсягів (показників) запланованих робіт під час війни - не є підставою для призупинення трудового договору (ВС КЦС №521/9115/22 від 07.02.2024 р.)

Фабула судового акту: Інженер першої категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу філії Укрзалізниці призупинено дію трудового договору. Вказаний наказ роботодавець обґрунтував нормами Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX) та неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію російської федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» змушена призупинити дію трудового договору з позивачем.

Крім того, відповідач зазначав, що працівниця не може виконувати види робіт, які покладені на відділ, а саме видів експертних обстежень, оскільки у 2020 році відмовилася від фахового навчання та виїзду на об`єкти для виконання зазначених видів робіт (через відмову (ухилення) позивача від щеплення), а ті роботи, що залишилися не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, то відповідач змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем.

Вказаний наказ працівниця оскаржила, просила стягнути заробітну плату (суд потім виправив на середню зп) та моральну шкоду, поновити на роботі. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з посиланням на невірне обрання відповідача (філії) та на відсутність підстав поновлення. Проте апеляційний суд повністю підтримав працівницю, спірний наказ скасував, змінив спосіб захисту, стягнув середню зп і моральну шкоду. ВС КЦС рішення апеляційного суду підтримав. ВС мотивував наступним:

Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 викладено правовий висновок щодо застосування статті 13 Закону № 2136-ІХ та зазначено, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

При цьому сама по собі обставина про те, що фактичні обсяги (показники) запланованих в плані робіт в період з 01 квітня 2022 року до 29 липня 2022 року під час військової агресії значно зменшені (на 51 %), не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, інженера 1 категорії відділу технічної діагностики, роботою.

Отже, у цій справі:

Встановивши, що прийняття наказу в частині призупинення дії трудового договору із працівницею відбулося не у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, а внаслідок ряду обставин, які мали місце до військової агресії проти України (протилежне відповідачем не доведено), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а остання її виконувати в цій справі не встановлено.

Щодо виходу за межі позовних вимог, ВС додав, що у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 викладено висновок про те, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуйте судовий акт: Позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із вступом на військову службу (ВС/КЦС, справа № 537/430/18,12.09.19);

Жодною нормою не обмежено строку, коли особа після виплати неналежних їй при звільненні сум може звернутися до роботодавця або до суду, щоб це вплинуло на їх розмір (ВС КАС №420/11416/23 від 15.02.2024 р.);

При звільненні з військової служби, військовослужбовці залишаються на обліку осіб що потребують поліпшення житлових умов у в/ч до одержання такого житла або грошової компенсації (ВС КАС №240/35627/21 від 01.02.2024 р.);

Суд стягнув із посадовця фізичної особи кошти сплачені за незаконне звільнення ним працівника (Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області № 695/2095/22 від 08.01.2024 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 521/9115/22

провадження № 61-2170св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року в складі колегії суддів: Склярської І. В., Бездрабко В. О., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця», виробничого підрозділу «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» про зобов`язання скасувати наказ, нарахувати та виплатити заробітну плату, поновити на роботі та допустити до виконання посадових обов`язків, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 11 грудня 2002 року знаходиться у трудових правовідносинах з АТ «Українська залізниця». Наказом директора філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» від 11 квітня 2022 року № 57 з позивачем як інженером першої категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» призупинено дію трудового договору. Вказаний наказ роботодавець обґрунтував нормами Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX) та іншими нормами законодавчих актів. Листом від 20 червня 2022 року роботодавець пояснив, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію російської федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» змушена призупинити дію трудового договору з позивачем. На запити адвоката від 14 червня 2022 року та від 22 червня 2022 року відповідач не надав доказів, що підтверджують факт зменшення обсягів господарської діяльності роботодавця через військову агресію проти України та який підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між зменшенням обсягів господарської діяльності з неможливістю надання та виконання роботи позивачем.

Позивач вважала, що законні підстави для призупинення дії трудового договору відсутні, а якщо такі підстави і були, то навіть під час призупинення дії трудового договору саме відповідач повинен нараховувати та сплачувати заробітну плату та податки на неї. Відповідач безпідставно та протизаконно припинив трудові відносини з позивачем. Законодавець під час воєнного стану не звільняв роботодавця від обов`язку нараховувати та сплачувати заробітну плату працівникам. ОСОБА_1 має право під час призупинення дії трудового договору отримувати від роботодавця заробітну плату на умовах, визначених трудовим договором. АТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» є відповідальним за своєчасне та в повному обсязі нарахування та виплату заробітної плати. Вказувала, що неправомірними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду.

ОСОБА_1 просила: зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» скасувати наказ від 11 квітня 2022 року № 57 в частині призупинення з 11 квітня 2022 року дії трудового договору з нею як інженером першої категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця»; зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» з 11 квітня 2022 року нарахувати заробітну плату та податки за весь час призупинення дії трудового договору; зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» з 11 квітня 2022 року виплатити заробітну плату; зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» поновити на роботі та допустити її до виконання посадових обов`язків за трудовим договором з 11 квітня 2022 року; допустити негайне виконання рішення суду про виплату заробітної плати за один місяць; відшкодувати з АТ «Українська залізниця» та з філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на її користь моральну шкоду, яка дорівнює розміру ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що філія «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» не може бути самостійним позивачем або відповідачем в суді. Філія має право виключно представляти інтереси товариства. Пред`явлення вимог щодо зобов`язання на виконання дій, а також стягнення коштів з філії як окремої сторони судового процесу не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства. До відокремленого підрозділу «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» не пред`явлено вимог щодо предмету спору, крім стягнення з цього підрозділу судових витрат.

Разом з тим, оскільки у період з 01 квітня 2022 року обсяги робіт інженера з охорони праці значно зменшились, деякі види робіт не виконуються під час воєнного стану, а ті роботи, що залишились, не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, то відповідач змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем. Призупинення дії трудового договору не призводить до зміни істотних умов праці, визначених статтями 32 103 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), так як законодавством визначено, що призупинення дії трудового договору не має наслідком припинення трудових відносин.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди є таким, що суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості, може призвести до невідворотних наслідків, враховуючи введений у країні воєнний стан та стратегічну важливість відповідача, який з початку війни здійснює безкоштовні евакуаційні рейси, несе втрати внаслідок знищення об`єктів інфраструктури, рухомого складу та інших значних втрат. Моральна шкода не повинна бути інструментом для вирішення матеріальних проблем позивача та джерелом особистого збагачення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.

Скасовано наказ від 11 квітня 2022 року № 57 філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» в частині призупинення з 11 квітня 2022 року дії трудового договору із ОСОБА_1 , інженером першої категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця».

Поновлено дію призупиненого трудового договору із ОСОБА_1 інженером першої категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця».

Стягнено з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 квітня 2022 року до 16 січня 2023 року (час припинення трудових правовідносин) у розмірі 126 726,48 грн з утриманням з цієї суми встановлених законодавством податків та зборів.

Стягнено з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії трудового договору із ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнено з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн та витрат зі сплати судового збору - 3 006,97 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прийняття АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця» наказу в частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 відбулося не у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, а внаслідок інших обставин, які виникли до військової агресії проти України, та інше відповідачем не доведено. Так, наказом від 08 грудня 2021 року з 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набув чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153.

Листом від 20 червня 2022 року відповідач роз`яснив позивачу, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію російської федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» було змушене призупинити дію трудового договору з позивачем.

Позиція відповідача щодо неможливості позивачем виконувати роботу ґрунтується, у тому числі, на тому, що вона не може виконувати види робіт, які покладені на відділ, а саме видів експертних обстежень, оскільки у 2020 році відмовилася від фахового навчання та виїзду на об`єкти для виконання зазначених видів робіт. Через відмову (ухилення) позивача від щеплення проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,її було відсторонено від роботи у зв`язку з чим обов`язки відповідальної з питань охорони праці покладені були на іншу особу, а оскільки з 01 квітня 2022 року обсяги робіт з охорони праці значно зменшились, деякі види робіт не виконуються під час воєнного стану, а ті роботи, що залишилися не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, то відповідач змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем.

Суд апеляційної інстанції вказував на відсутність підстав для призупинення дії трудового договору з підстав, наведених у спірному наказі, тому також зазначив, що норми Закону № 2136-IX щодо відшкодування заробітної плати на час призупинення трудового договору надає право на захист інтересів позивача та отримання таких гарантій шляхом стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 11 квітня 2022 року до 16 січня 2023 року.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. Апеляційний суд вважав за необхідне звернути увагу на обрання адвокатом позивача формулювання позовних вимог, які не є коректними щодо відновлення порушеного права, тому колегія суддів при частковому задоволенні позову виклала їх у редакції, яка забезпечує відновлення прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року та залишити в силі рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2022 року.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду АТ «Українська залізниця» посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 308/13639/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17. Вказувало, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо призупинення дії трудового договору відповідно до Закону № 2136-IX.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд замінив неналежну сторону на належну без відповідного клопотання позивача, вийшов за межі позовних вимог шляхом задоволення їх не у той спосіб, який визначено позивачем. Позивач пред`явив позов до відокремленого підрозділу - філії

«Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця», який є неналежним відповідачем у справі, оскільки не має прав юридичної особи, не має відповідної цивільної правоздатності. Разом з тим, відповідно до наданої філією «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» інформації, фактичні обсяги (показники) запланованих у плані робіт у період з 01 квітня 2022 року до 29 липня 2022 року під час військової агресії значно зменшені (на 51 %). Також суд апеляційної інстанції не врахував норми матеріального права щодо визнання наказу таким, що втратив чинність, та щодо відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за рахунок держави, що здійснює військову агресію проти України, та необґрунтовано стягнув середній заробіток за період з 11 квітня 2022 року до 16 січня 2023 року.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Провадження у суді касаційної інстанції

14 лютого 2023 року АТ «Українська залізниця»надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду.

17 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що з 11 грудня 2002 року ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20 грудня 1980 року.

Як вбачається з наказу (розпорядження) філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» від 29 вересня 2020 року № 91/ос ОСОБА_1 прийнята на роботу з 01 жовтня 2020 року у відділ технічної діагностики Одеського регіонального експертно-технічного центру на посаду інженера першої категорії.

Посадові обов`язки інженера першої категорії відділу технічної діагностики містяться у посадовій інструкції від 01 жовтня 2020 року № ЕТЦ - 00209, затвердженій виконуючим обов`язки директора зазначеного експертно-технічного центру.

Документом АТ «Укрзалізниця» філія «Експертно-технічний центр» виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» за підписом начальнику центру Стеценка Ю. З., вказівкою «Про виконання обов`язків відповідальної з питань охорони праці» від 02 березня 2021 року № ЕТЦ РО - 1/37 за підписом начальника відділу на виконання статті 15 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII), а також з метою створення здорових та безпечних умов праці у виробничому підрозділі «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця», зобов`язано призначити відповідальною з питань охорони праці інженера першої категорії ОСОБА_1 .

Наказом від 08 грудня 2021 року № 222 ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року.

Вказівкою «Про організаційну роботу з питань охорони праці, призначення відповідальної з питань охорони праці» від 10 січня 2022 року № ЕТЦ РО - 02/4 за підписом начальника центру Стеценка Ю. З. , на виконання статті 15 Закону № 2694-XII, з метою створення здорових та безпечних умов праці у виробничому підрозділі «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з відстороненням від роботи інженера першої категорії ОСОБА_1 , зобов`язано покласти обов`язки відповідальної з питань охорони праці на заступника начальника центру ОСОБА_3 , яка пройшла навчання з питань охорони праці та електробезпеки.

Наказом АТ «Укрзалізниця» філія «Експортно-технічний центр» від 11 квітня 2022 року за № 57 «Про режим роботи та облік робочого часу окремих працівників філії», за підписом директора філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, керуючись статтею 13 Закону № 2136-IX та іншими нормами законодавчих актів, призупинено з 11 квітня 2022 року дію трудових договорів з працівниками філії, які зазначені у додатку 1 до цього наказу, у тому числі із ОСОБА_1 .

Листом від 20 червня 2022 року № ЕТЦ-22/122 позивачу роз`яснено, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію російської федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» було змушене призупинити дію трудового договору з позивачем. Позивач не може виконувати види робіт, які покладені на відділ, а саме видів експертних обстежень, оскільки не має права виконувати роботу з наведених відповідачем видів обстежень, у зв`язку з тим, що відмовилася від фахового навчання та виїзду на об`єкти для виконання зазначених видів робіт. Через відмову (ухилення) позивача від вакцинації проти COVID-19 її було відсторонено від роботи, у зв`язку з чим обов`язки відповідальної з питань охорони праці покладені були на іншу особу. Оскільки з 01 квітня 2022 року обсяги робіт з охорони праці значно зменшились, деякі види робіт не виконуються під час воєнного стану, а ті роботи, що залишилися, не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, то роботодавець змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України. 15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).

Частинами першою та другою Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 389-VIII, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136-ІХ.

Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 викладено правовий висновок щодо застосування статті 13 Закону № 2136-ІХ та зазначено, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

За частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суди встановили, що з 11 грудня 2002 року ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Українська залізниця».

Згідно з наказом філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» від 29 вересня 2020 року № 91/ос ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року прийнята на роботу у відділ технічної діагностики Одеського регіонального експертно-технічного центру на посаду інженера першої категорії.

Наказом від 08 грудня 2021 року № 222 ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення, а саме після здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або отримання медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації, виданого закладом охорони здоров`я, про що робітник мала письмово повідомити безпосереднього керівника.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набув чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану в Україні.

Наказом філії «Експортно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця» від 11 квітня 2022 року № 57 «Про режим роботи та облік робочого часу окремих працівників філії» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, керуючись статтею 13 Закону № 2136-ІХ та іншими нормами законодавчих актів, призупинено з 11 квітня 2022 року дію трудових договорів з працівниками філії, які зазначені у додатку 1 до цього наказу, у тому числі із ОСОБА_1 .

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі

статті 13 Закону № 2136-ІХ, роботодавець виходив з того, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію російської федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» було змушене призупинити дію трудового договору з позивачем.

Позиція відповідача щодо неможливості позивачем виконувати роботу ґрунтується, у тому числі, на тому, що вона не може виконувати види робіт, які покладені на відділ, а саме видів експертних обстежень, оскільки позивач не має права виконувати роботу з наведених відповідачем видів обстежень, у зв`язку з тим, що свого часу (у 2020 році) відмовилася від фахового навчання та виїзду на об`єкти для виконання зазначених видів робіт. Через відмову (ухилення) позивача від вакцинації проти COVID-19 її було відсторонено від роботи у зв`язку з чим обов`язки відповідальної з питань охорони праці покладені були на іншу особу, а оскільки з 01 квітня 2022 року обсяги робіт з охорони праці значно зменшились, деякі види робіт не виконуються під час воєнного стану, а ті роботи, що залишилися не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, відповідач змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем.

Встановивши, що прийняття наказу в частині призупинення з 11 квітня 2022 року дії трудового договору із ОСОБА_1 відбулося не у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, а внаслідок ряду обставин, які мали місце до військової агресії проти України (протилежне відповідачем не доведено), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а остання її виконувати в цій справі не встановлено.

При цьому сама по собі обставина про те, що фактичні обсяги (показники) запланованих в плані робіт в період з 01 квітня 2022 року до 29 липня 2022 року під час військової агресії значно зменшені (на 51 %), не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, інженера 1 категорії відділу технічної діагностики, роботою.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційним судом за межі позовних вимог з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 викладено висновок про те, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням

права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно

зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму необхідно застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.

Позивач обрав правомірний та ефективний спосіб захисту своїх законних прав, а формулювання резолютивної частини рішення суду відповідно до чинних норм матеріального права не є зміною предмета позову чи виходом за межі позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд помилково замінив неналежну сторону на належну без відповідного клопотання позивача (позивачем позов пред`явлений до відокремленого підрозділу - філії, який є неналежним відповідачем у справі), оскільки позивачем пред`явлений позов саме до АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця». При цьому судом враховано, що відповідно до частини сьомої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Установивши, що незаконні дії роботодавця позбавили позивача можливості працювати, апеляційний суд обґрунтовано поклав на нього обов`язок відшкодувати середню заробітну плату за час призупинення трудового договору, тому доводи касаційної скарги про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат здійснюється за рахунок держави, що здійснює військову агресію проти України, у цій справі є безпідставними.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи, що у зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору позивач була позбавлена можливості отримувати заробітну плату як джерело для існування, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях через наведені обставини та ураховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, взявши до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування такої шкоди у розмірі 2 000 грн.

Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аргументи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо призупинення дії трудового договору відповідно до Закону № 2136-IX є помилковим та спростовуються постановами Верховного Суду, зокрема, від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 та від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 308/13639/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2022 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 308/13639/16 за позовом фізичної особи до інших фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус, виконавчий комітет міської ради, про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними договорів, за касаційно скаргою заявника на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 залишено без змін постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог фізичної особи до страхової компанії про зобов`язання здійснити страхову виплату по страховому випадку. Касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що вимоги позивача до страхової компанії ґрунтуються на договорі від 08 грудня 2014 року, учасником якого остання не була, та підставою для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування є договір (поліс) добровільного страхування від нещасних випадків, який було укладено з позивачем 05 серпня 2016 року.

У справі № 235/499/17 позивач просив скасувати борг комунального підприємства, зобов`язати внести зміни до договору і проведення повіряння квартирних засобів обліку холодної води та відшкодувати моральну шкоду. У постанові від 15 липня 2019 року Верховний Суд вказував, що правильними є висновки судів, що у спірний період проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, що були власністю фізичних осіб, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду, повинні були здійснюватися за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з водопостачання.

Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки спірні правовідносини у порівнюваній ситуації, враховуючи їхні риси насамперед за змістом, а також суб`єктний і об`єктний критерії, не є подібними.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про недослідження наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин щодо зменшення фактичних обсягів (показники) запланованих у плані робіт у період з 01 квітня 2022 року

до 29 липня 2022 року, оскільки такі обставини не заперечуються сторонами, а суд апеляційної інстанції встановив, що наказом АТ «Укрзалізниця» філія «Експортно-технічний центр» від 11 квітня 2022 року за № 57 «Про режим роботи та облік робочого часу окремих працівників філії», за підписом директора філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, керуючись статтею 13 Закону №2136-IX та іншими нормами законодавчих актів, призупинено з 11 квітня 2022 року дію трудових договорів з працівниками філії, які зазначені у додатку 1 до цього наказу, у тому числі з ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються змістом постанови апеляційного суду.

Оскаржувана постанова прийнята на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції міститься обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними по суті є висновки апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, тому її необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк